- Спецкурс з організації на підприємствах газопостачання – Слатова О М, Сідак В С - страница 3

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31 

НГК є одним з основних важелів інтеграції України в міжнародне співтовариство з метою забезпечення колективної енергетичної безпеки. Прогноз споживання газу й нафти за даними Інституту загальної енергетики НАН України наведений у табл. 1.10, 1.11.

За прогнозами споживання газу до 2010 р. буде зростати до 76 млрд. куб. м, а до 2020 і 2030 р. - до 86-91 млрд. куб. м відповідно, імпорт буде становити 60-65 млрд. куб. м і 66-70 млрд. куб. м відповідно.

Споживання нафтопродуктів за прогнозами фахівців можна чекати на кінець прогнозованого періоду, а по деяких сценаріях уже до 2020 р. на рівні 1990 р., що становить 10 млн. т бензину і 14,3 млн. т дизельного палива.

При цьому обсяги переробки нафти будуть представляти в 2010, 2020 і 2030 р. відповідно 20,2; 26,4 і 30,7 млн. т, а глибина її переробки буде доведена до 75-85 %. Таким чином, Україна являє собою вагомий ринок для природного газу й нафти (нафтопродуктів).

Вуглеводні і їхній видобуток

Ринковий потенціал галузі значний і складається із прогнозу внутрішнього попиту й транзиту. Що стосується внутрішнього попиту, то в цей час Україна посідає шосте місце по обсягам споживання газу після США, Росії, Великобританії, Німеччини і Канади.

Основним резервом збільшення видобутку вуглеводнів є 5 млрд. т умовного палива (3845 млрд. куб. м газу і 1136 млн. т нафти з конде-сатом), які доводяться на ще не розвідані запаси нафти й газу на більших глибинах (5000 м) на суші і Азово-Чорноморському шельфі.

Необхідною умовою цього є проведення геологорозвідувальних робіт (ГРР) в обсягах, які забезпечували б 2-3 кратний приріст запасів над видобутком (на газ-415 тис. куб. м на рік, на нафту - 185 тис. куб. м на рік)і впровадження нових технологій збільшення нафтогазовіддачі і коефіцієнту їхнього вилучення.

1.2.3. Електроенергетична промисловість

Електроенергетична область є однієї з найважливіших складових паливно-енергетичного комплексу України.

Показником, що об'єктивно характеризує роботу електроенергетик-ної області, є здатність області надійно й безперебійно забезпечити в необхідних обсягах і відповідній якості електричною і тепловою енергією підприємства, установи і організації суспільного виробництва, житлово-комунального господарства, бюджетної й соціальної сфери, а також населення.

Основу електроенергетики представляє Об'єднана енергетична система (ОЕС) України, що здійснює централізоване енергозабезпечення областей національної економіки і населення, взаємодіє з енергосистемами суміжних країн, а також забезпечує експорт і імпорт електроенергії. ОЕС поєднує вісім регіональних електроенергетичних систем, які об'єднані між собою системоутворюючими і міждержавними лініями електропередач напругою 750, 330-500 кВт. На сьогоднішній день в експлуатації перебувають понад 1 млн. км лінії електропередач.

Вироблення електричної енергії здійснюється тепловими, атомними і гідравлічними електростанціями семи енергогенеруючих компаній і акціонерних товариств.

Передача електричної енергії від енергогенеруючих компаній і акціонерних товариств до енерготранспортної компаній здійснюється магістральними й розподільними електромережами і далі до споживачів. Розподіл електроенергії здійснюють 24 обласні акціонерні компанії ("Обленерго") і енергопостачальні компанії АР Крим, міст Києва і Севастополя.

1.2.4. Атомна енергетика

Україна має потужний ядерно-енергетичний комплекс. По кількості і потужності наявних АЕС Україна займає 7 місце у світі. Атомні електростанції України входять до складу Державного підприємства -Національна   атомна   енергогенеруючая   компанія   "Енергоатом". Начотирьох АЕС України експлуатуються 13 ядерних енергоблоків сумарною встановленою потужністю 11835 Мвт.

1.2.5. Нетрадиційні, відновлювальні, позабалансові джерела енергії

Сьогодні значна увага приділяється нетрадиційним, поновлюваним і позабалансовим джерелам енергії. Планується, що потужність вітрових електростанцій в 2010 р. буде становити близько 0,6 млн. кВт і до 2030-го -5-7 млн. кВт із виробництвом електроенергії на них відповідно 1,2 і 12 млрд. кВт на рік. Видобуток шахтного метану передбачається в 2010р. в обсягах 0,25 і до 2030-го - 4 млрд. куб. м на рік.

У період до 2010р. планується спорудження показових геотермаль­них об'єктів у різних регіонах України загальною потужністю близько 30 МВт (електричних) і 100 МВт (теплових). У межах до 2030р. ці потужності можуть досягти відповідно 1 млн. кВт і 5,5 млн. кВт.

У період до 2010р. планується використання сонячних колекторів і водонагрівачів загальною потужністю близько 1500 МВт і до 2030-го -

близько 7500 МВт.

Таблиця 1.9 - Технічний і можливий до використання світовий потенціал виробництва енергії за рахунок нових оновлюваних джерел енергії.

Вид джерела

Технічний потенціал

Можливий для споживання

Гідроенергія

2100

1050

Біомаса

5600

3570

Геотермальна енергія

1400

700

Сонячна енергія

Необмежений потенціал

630

Енергія вітру

2100

700

Енергія припливів,

700

350

відливів, хвиль, градієнтів

 

 

океану

 

 

Для використання біомаси планується в період до 2010 р. налагодити відповідне виробництво технологічного устаткування і устаткування для спорудження місцевих ТЕЦ, потужність яких  до 2030 р. може досягти

250-300 МВт.

Для використання низькопотенціального тепла передбачається широке застосування теплових насосів (ТН). У період до 2010р. можначекати створення парку ТН потужністю до 1 млн. кВт, а до 2030р. їхня загальна потужність може досягти 11-12 млн. кВт.

1.3. Особливості системи газопостачання України

Одним з найбільш перспективних видів палива є природний і зріджений газ. Використання газу поліпшує умови праці і сприяє росту його продуктивності, дозволяє здійснити принципово нові технологічні процеси.

Крім того, за останні роки різко збільшилося споживання газу на комунально-побутові потреби, зросло його використання як сировини для виробництва різних виробів господарського і побутового призначення.

Гарантована безперебійна подача газу споживачам протягом усього року має винятково важливе значення для населення України, оскільки для багатьох районів газ є, чи ледве не єдиним видом палива.

Таблиця 1.10 - Енергоємність ВВП окремих країн світу в 2005 р., кг у.п. на дол. США.

Країна

США

Японія

Польща

Китай

Австрія

Світ

Україна

Енергоємність ВВП

0,23

0,24

0,34

0,34

0,20

0,34

0,88

Таблиця 1.11 - Дані структурного газоспоживання в Україні, млрд. кубометрів.

Структура газоспожив ання

Виробничо-технологічні потреби, втрати

Населення

Енерге­тичний комплекс

Комунальна теплоенер­гетика

Бюд­жетні установи

Промис­лові споживачі

Всього

2006 г.

7,222

18,832

8,567

12,841

1,066

24,321

73,939

2007 г.

7,243

16,949

8,418

10,475

0,945

25,796

69,826

Джерело: статистичні дані газового балансу України в 2006-2007р.

Рівень добробуту громадян країн, у яких забезпечується висока ефективність енергоспоживання, досить високий. Так що інтереси підвищення добро-буту і зміцнення енергетичної безпеки України вимагають повернутися обличчям до Енергетичної стратегії України негайно. Поки ще не пізно. Адже той, хто не хоче виконувати власну енергетичну стратегію, буде виконувати чужу. Звичайно, прийнята Енергетична стратегія України до 2030 року не позбавлена недоліків. Слідзазначити, що їх потрібно переборювати за допомогою розробки (як основний замовник і розроблювач повинне нарешті виступити міністерство економіки України) ефективного механізму впровадження і гармонічного розвитку енергетичної сфери - Національної енергетичної політики України до 2020 року (НЕПУ).

1.3.1. Газотранспортна система України. Транзитні поставки газу через територію України (стан і перспективи)

Газова промисловість України - це провідна галузь паливно-енергетичного комплексу (а газотранспортна система її стрижень), що вирішує два завдання: забезпечення природним газом промислових і комунально-побутових споживачів, населення України і забезпечення транзиту газу в країни Європи.

Газотранспортна система України (рис.1.2) - великий і складний виробничий комплекс. Це 38,2 тис. км газопроводів, з яких 14 тис. км (37%) газопроводи великого діаметру; 73 компресорні станції з 112 компресорними цехами; 710 різнотипних газоперекачуючих агрегатів; 13 підземних сховищ газу (ПСГ) із загальним активним обсягом більше 30 млрд. куб. м.; 1480 газорозподільних станцій, ремонтні бази і інші допоміжні об'єкти.

Підприємства газопостачання і газифікації експлуатують більше 350 тис. км розподільних мереж і більше 61 тис. ГРП і ШРП, 400 газонаповнювальних станцій і пунктів зрідженого газу. Ці підприємства забезпечують газом близько 16 млн. квартир і понад 147 тисяч промис­лових підприємств різних форм власності і КПО. Сьогодні ГТС України по потужності посідає друге місце в Європі, маючи пропускну здатність на вході 287,7 млрд. куб. м і на виході - 176,2 млрд. куб. м, у тому числі в європейські країни транспортується близько 140,2 млрд. куб. газу.

ГТС виконує транспортну роботу з постачання газу споживачам України (приблизно 40% протранспортованого газу), забезпечує близько 80% російського експорту газу; при цьому в процесі виконання цієї роботи в країну надходить від 26 (2002 рік) до 30 (попередні роки) млрд. куб. м газу, що значно перевищує його власний видобуток. ГТС дає найбільші в НГК прямі надходження в бюджет; тільки транспортна рента перевищує 2 млрд. грн.

Як відзначалося, ГТС поруч із НТС є основним важелем інтеграції України в загальноєвропейську мережу нафто- і газопроводів, у між народ­не співтовариство, заставою енергетичної безпеки держави.

В Україні з'явився власний "план ГОЕЛРО" - глобальна енерго-стратегія на період до 2030р. Стратегія ставить завдання: зменшити споживання природного газу протягом найближчих 25 років приблизно на третину. Україна не може задовольнити повністю свої запаси нафти і газу, і залежить в імпорті палива від Росії.

Здійснювати стратегію передбачено в 3 етапи: 2006-2010 роки, 2011-2020 роки і 2021-2030 роки. Найбільше засобів, по розрахункам, зажадає геологорозвідка і видобуток нафти та газу - 103,5 мільярди гривень. Низький технологічний рівень вітчизняних НПЗ не дозволяє їм не вийти на високі глибини переробки сировини, не одержати якісні нафтопродукти. На першому етапі необхідно створити сучасний цикл глибокої переробки нафти переважно шляхом будівництва установок каталітичного крекінгу, гідро-крекінгу і висбрекінгу, а також коксування й виробництва бітуму. А вже після 2025 року плануються основні зусилля направити на заміну морально і фізично зношених установок новими такого ж призначення. Поряд з рекон­струкцією наявних НПЗ уряд зацікавлений і в будівництві зовсім нових високотехнологічних потужностей із глибиною переробки до 95%. У стра­тегії не піддається сумніву можливість виводу трубопроводу "Одеса-Броди" на повну потужність (40 мільйонів тонн на рік). Також енергостратегія пропонує наступні способи зменшення втрат газу в транспортних мережах:

1. Вдосконалення нормативів обліку виробничо-технологічних витрат природного газу.

2. Укомплектування всього житлового фонду газовими лічильниками.

3. Перехід на обчислення газу при розрахунках в енергетичних одиницях - кДж або ГВ/годину.

4. Будівництво на границі з Росією і Білоруссю пунктів виміру газу для дублювання російських і білоруських, а також установку високоточних дублюючих приладів на виході із ГТС України.

Сьогодні 25% видобутку природного газу в Україні забезпечують 4 родовища: Яблуновське, Єфремовське, Західно-Хрестищинське і Шебелинське. Однак сьогодні основні надії газовидобутку пов'язані не із цим регіоном, а із Чорноморсько-Азовським шельфом. Вагомим доповнен­ням до шельфового ресурсу повинен стати і газ, добутий Україною за межами країни: у Саудівській Аравії, ОАЕ, Алжирі, Кувейті, Лівії, Росії, Казахстані, Ірані та ін. Це очікується до 2010 року.

а)

Прогноз добичі нафти українськими компаніями за межами України

2010

2015

2С20

2025

2030

б)

Прогноз добичі природного газу українськими компаніями за межами України

2010

2013

2014 2015

2020

2С25

203С

Рис. 1.1 - Прогноз добичі нафти українськими компаніями за межами України

У стратегії також передбачається в майбутні 25 років заміщення тради­ційного моторного палива зрідженим або стисненим газом з підвищенням ви­мог до якості моторного палива відносно вмісту шкідливих речовин; підси­лити контроль за дотриманням екологічних норм автомобільних викидів.

Значно поліпшує якість транзитних послуг використання підземних сховищ газу, проектна потужність яких з активним газом становить 34,5-36,3 млрд. куб. м. Найбільші українські сховища, розташовані біля західних кордонів України (їхня сукупна ємність представляє понад 80 % ємності всіх сховищ).

Українська газотранспортна система забезпечує 90% загальних обсягів постачання російського природного газу в країни Європи. Нині спостерігається збільшення попиту на природний газ. Очікується , що в енергопостачанні Європи до 2020р, частка імпорту газу в країнах ЄС, упорівнянні з 2000р, збільшиться з 40% до 67%. Найбільшим зовнішнім постачальником природного газу в країни Європи є Російська Федерація, що забезпечує близько 42% газового імпорту ЄС.

Україна зацікавлена в створенні міжнародного консорціуму для будівництва в Росії ділянки газопроводу Олександрів Гай - Новопсковськ, що дозволить збільшити надходження в Україну туркменського газу до 50 млрд. куб. м на рік.

ЄС повинна зацікавити ідея створення міжнародного консорціуму для реконструкції і капітального ремонту системи газопроводів Середня Азія-Центр (САЦ-1, САЦ-2, САЦ-3), що дозволить збільшити надходь-ження газу в Європу через територію України з Росії, Туркменістану, Узбекистану, Казахстану, а також Азербайджану.

Газотранспортна система пов'язана із системами сусідніх країн і через них інтегрована в загальноєвропейську газову систему. Без перебільшення можна сказати, що магістралі України є своєрідним мостом між експортером газу - Росією і промислово розвиненою Європою. Обсяг транзиту російського газу через територію України в європейські країни постійно збільшувався і в 1999 році досяг майже 118 млрд. куб. м, що становило біля чверті споживання газу в цьому регіоні.

1.3.2. Стан української частини в Міжнародній Системі Транзиту

Газа (МСТГ). Загальний огляд

МСТГ на сьогоднішній день складається із чотирьох основних коридорів: Білоруського (Торжок - Доліна), Прогрес (Єлець - Ужгород), Союз (Новопсковськ - Ужгород) і Балкани (Єлець-Ізмаїл).

Загальна транзитна потужність у Центральну і Східну Європу та Балкани оцінюється в 150 мільярдів кубічних метрів при максимальній потужності в Центральну і Західну Європу 110 мільярдів кубічних метрів. Загальна довжина транзитних трубопроводів - 5492 км, зважена на обсяг відстань транспортування газу в Європу - 1150 км. В 90-х роках 95% російського експорту газу в Європу проходило через Україну, інше - через трубопровід низького тиску між Кобрином (Білорусь) і Варшавою (Польща).

Транзитна система МСТГ не відділена від внутрішньої системи високого тиску. Внаслідок цього Росія не здатна забезпечити оплату за газ,поставлений Україні, шляхом припинення поставок, оскільки більшість великих споживачів газу в Україні підключені безпосередньо до транзитних трубопроводів.

Важливим завданням є визначення умов збереження, розвитку і нарощування транзитних потужностей країни в умовах зростаючої конкуренції цих послуг на міжнародному ринку. Із цією метою необхідно передбачити прискорення реконструкції й модернізації виробничих потужностей, значне нове їх будівництво, поступове впровадження стандартів і норм Європейського Союзу, енергетично ефективних технологій, удосконалення менеджменту.

Поряд з роботами з реконструкції і модернізації об'єктів газотранспорт­ної системи постійно здійснюються роботи з її розширення. Протягом останніх 8 років побудовано і введено в експлуатацію 4,8 тис.км магістраль­них газопроводів і газопроводів-відводів, 9 компресорних цехів загальною потужністю понад 400 МВт. Це відноситься як до транзитних потужностей (газопроводи "Торжок Доліна", "Хуст-Сату-Маре", компресорні станції на га­зопроводі "Прогрес", КС "Орловка" і ін.), так і до магістральних газопро-водів для транспортування газу внутрішнім споживачам (газопроводи "Донецьк-Маріуполь", "Краматорськ-Донецьк", "Джанкой-Феодосія-Керч" ін.).

Ведуться роботи з нарощування транзитних потужностей газотрон-спортної системи. Збільшення транзитних можливостей України в напрям­ку Туреччини і країн Балканського регіону. Обсяг транзиту російського газу через Україну в країни Європи в 2005р. становить 143,8 млрд. куб. м, у тому числі в балканському напрямку - 36,7 млрд. куб м. Цей проект є найбільш економічним і може бути реалізований у короткий термін.

Зараз ведеться робота над першим етапом проекту - завершується будівництво компресорної станції "Тарутине" потужністю 50 МВт на дію­чому газопроводі "Ананьєв - Тирасполь - Ізмаїл", введення в дію якої дасть можливість збільшити пропускну здатність системи на 4 млрд. куб. м на рік.

Ведеться підготовка до другого етапу проекту будівництва газопроводів "Тальне-Ананьєв" і "Ананьєв-Ізмаїл" (друга нитка) продук­тивністю 18 млрд. куб. м на рік, а також будівництва компресорної станції "Ананьєв" потужністю 50 МВт. Проект є складовою частиною транс­національного проекту поставок російського газу в Туреччину і країни

Балканського регіону, фінансується за рахунок кредитних ресурсів Європейського Банку Реконструкції та Розвитку.

У стадії будівництва перебувають компресорні станції на території Румунії й Болгарії, участь у проекті російської і турецької сторін повинне стати гарантом стабільної роботи вищезгаданої газотранспортної системи.

Введення в експлуатацію в 1999 році газопроводу "Хуст-Сату-Маре" продуктивністю 4 млрд. куб. м на рік дозволяє збільшити транзит газу в Румунію і надалі в інші країни півдня Європи до 10 млрд. куб. м на рік.

Перспективи газотранспортної системи в збереженні конкуренто­спроможності і привабливості газотранспортної системи України для експортерів газу мають особливе значення в умовах, коли російський "Газпром" шукає та створює в обхід України нові, альтернативні маршрути поставок блакитного палива в європейські країни.

Впровадження всіх перерахованих проектів дасть можливість збіль­шити транзитні потужності газотранспортної системи України в країни Європи до 160 млрд. куб. м на рік. Розширення системи з її величезним технічним потенціалом, розвиненою інфраструктурою, кваліфікованим персоналом не вимагає значних капіталовкладень і тому економічно вигідніше будівництва нових газопроводів для експорту російського газу.

Зважаючи, з одного боку, на значення ГТС України для держави, з іншого, на значну зношеність її основних фондів, основними стратегіч­ними завданнями по її функціонуванню і розвитку варто вважати:

- підвищення експлуатаційної надійності лінійної частини магістральних газопроводів;

- підвищення енергетичної ефективності транспортування газу шляхом модернізації та заміни ГПА з випередженням по технологічних досягненнях;

- реалізацію експортного ринкового потенціалу ГТС шляхом добудування існуючих систем і нового будівництва з урахуванням визначення потреб європейського ринку і напрямків транзиту із країн -добувачів газу.

Головним оператором газотранспортної системи України є Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", на частку якої доводиться основна частина внутрішніх і всітранзитні поставки газу, тобто газотранспортну систему ДК "Укртрансгаз" варто характеризувати, насамперед , як транзитну систему.

Газ також відіграє домінуючу роль у розвитку української економіки, прибуток від його транзиту становить майже 10% загального прибутку від експорту.

1.3.3. Обґрунтування необхідності модернізації газотранспортної

системи (ГТЄ) України

У цей час Україна має намір запропонувати Європейському Союзу досить конкретні проекти (майстер - план модернізації та реконструкції пріоритетних об'єктів газотранспортної системи), розписані і по строках виконання, і по обсягах фінансування (табл. 1.12). Більш за все засобів потрібно на реконструкцію й будівництво компресорних станцій - 1435,3 млн. дол., на модернізацію лінійної частини газопроводів - 616,3 млн. дол., на підземні сховища газу - 455,3 млн. дол. і на будівництво нових газовимірювальних станцій (ГВС) на вході в газотранспортну систему України (тобто на східній границі з Росією) - 448 млн. дол. Дев'ять газовимірювальних станції на східній границі дуже потрібні Україні, тому що дотепер всі виміри проводяться на російській стороні. Акти підписують у присутності представників ДК "Укртрансгаз". Але вже сам факт, змушує задуматися: про те, що за всі роки незалежності Україна так і не обзавелася власними газовимірювальними станціями на вході у вітчизняну ГТС.

Як витікає із проектів, запропонованих насамперед європейцям, загальна сума інвестицій, необхідних для модернізації й реконструкції ГТС України, становить 3 млрд. 18,5 млн. дол. Сума значна, але це набагато дешевше, ніж будівництво нових газомагістралей, як ті ж "Північний потік" і "Південний потік".

Звертаючись до потенційних інвесторів, Україна насамперед ставить за мету підвищення надійності, ефективності і комерційної привабливості транспортних маршрутів, зменшення впливу на навколишнє середовище, мінімізацію ризиків поставок природного газу європейським споживачам через територію України.

Важливо й те, що Україна має намір привести своє законодавство у відповідність із нормами, застосовуваними в країнах Європейського, Союзу.

Таблиця   1.12  -  Загальний  обсяг  інвестицій,  необхідний для

модернізації й реконструкції пріоритетних об'єктів ГТС України, млн. дол.

Об'єкт

Роки реалізації проектів

Всього

інвестицій

1-й

2-й

3-й

4-й

5-й

6-й

7-й

 

Магістральні газопро-

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31 


Похожие статьи

- Автоматизований електропривод загальнопромислових механізмів – Фатєев В М

- Аеродинамічній розрахунок систем вентиляції – Пранцуз О С

- Автотранспортна експертиза – Ашеров А Т

- Автоматизоване проектування електромеханічних систем – Бабічева О Ф

- Автоматизація технологічних процесів – Бабічева О Ф, Єсаулов С М